Монах Годзонджи. О наследовании энергии
Жил на свете один монах в годах 700-х, имя ему было Тэйдзин Хао. И глядя на Саридо, Мефриду и многочисленных сынов и дочерей их молвил, что в роду где предок один силён непомерно, то никто из наследников никогда не превзойдёт того ни в мощи ки, ни в мастерстве. Мол, лишь смешением крови меж иными родами и кланами можно добиться эволюции.
По всей видимости, онный монах происходит с одной из многочисленных школ, основанных Лордом Римисукэ. Это объяснило бы природу его дерзкого высказывания. А происходит эта мысль с одного давнешнего спора Саридо и Римисукэ о том, кого достойно будет и правильно посвящать в секреты Вселенского Искусства, кто станет преемником их идей. Саридо, к середине жизни потерявший веру в людей, говорил, что единственными кто унаследует его силу станут его же собственные дети. Римисукэ же утверждал, что в независимости от своего происхождения и прошлого, каждый человек, обладающий сильной ки, пускай даже и скрытой, имеет право научится её контролировать. По сути, идея то была не нова, этой самой целью был движим и сам Саридо в начале своих легендарных странствий. Римисукэ, как единственный его ученик, просто унаследовал первоначальную идею мастера и даже воплотил её в жизнь, что правда несколько иначе нежели изначально задумывалось...
Каждый из 6 сыновей и 6 дочерей Саридо и Мефриды унаследовал от своего отца определённую частичку силы и развил её до запредельного мастерства. Способности и навыки их были немеренно выше нежели у обычных людей и отличались они друг от друга как леса и реки. С тех самых пор Вселенское Искусство было разделено на 12 направлений, по числу детей той высокопочтимой пары. Позже, когда, в пример родителям, они отправились путешествовать по Танфу, они дали свои имена основанным ими кланам. Так и появились 12 Великих кланов Танфу, коие одним лишь своим именем вселяют уважение друзьям и устрашение врагам. Звали же их Хаганэ, Сузуки, Кисукэ, Тэтсу, Минакава, Таками, Китсунэ, Ширакаба, Нэзуми, Танноджи, Кэмури и Адзуки. Но речь сейчас не о том будет...
По прошествии многих лет, в году 857-м, иной монах, уже приверженец взглядов Саридо, пребывающий тогда при дворе короля Тао Тэтсу, что взошёл на престол сразу после смерти Ягуры Хаганэ, раскритиковал теорию об убывании ки от поколения к поколению Тэйдзина, ставя в пример своим высказываниям того же Ягуру и его противника Ёми Сузуки, что своею битвою едва не уничтожили весь Аламут и все прилегающие к нему земли.
В действительности же оба они были несомненно правы, но лишь отчасти. Деление энергии от сильного предка к наследникам верно присутствует, так как в мире Танфу, полностью из ки сотворённом, всё подчиняется Единому Потоку — Рёшибе. Из этого следует то, что в каждом роду, идущим как от отца к сыну, так и от матери к дочери, энергия распределяется таким образом, что нередки в ней бывают спады. Однако когда рождается заведомо могущественное дитё, будь-то физически или духовно, вся накопленная веками энергия синергируется с душой новорождённого, превращая его в некую сверхновую звезду для рода и всего мира в целом. Такое случается не часто и очень зависит и от темперамента и силы самого человека. Обычно меж такими вспышками может пройти от пары поколений до половины тысячелетия, а может и больше...
Конечно, случаются и исключения, как например в том же клане Хаганэ — высокопочтимый тэнши-кен Фуджисаки и его старший сын Дзен. Но тут, пожалуй, стоит учитывать и дремлющую силу ветви его мамы, госпожи Лили, а также невероятную ки самого юноши, достойного наследника первого короля Аламута…
***
Монах Годзонджі. Про успадкування енергії
Жив колись один чернець у 700-х роках, ім'я йому було Тейдзін Хао. І дивлячись на Сарідо, Мефриду і численних синів і дочок їх казав, що в роді де предок один сильний непомірно, то ніхто зі спадкоємців ніколи не перевершить того ні в силі кі, ні в майстерності. Мовляв, лише змішанням крові між іншими сім'ями і кланами можна досягти еволюції.
Очевидно, цей чернець походить з однієї з численних шкіл, заснованих Лордом Рімісуке. Це б пояснило природу його зухвалого висловлювання. А виходить ця думка з однієї давньої суперечки Сарідо і Рімісуке про те, кого гідно і правильно посвячуватиме в секрети Вселенського Мистецтва, хто стане наступником їхніх ідей. Сарідо, який до середини життя втратив віру в людей, говорив, що єдиними хто успадкує його силу стануть його власні діти. Римісуке ж стверджував, що незалежно від свого походження і минулого, кожна людина, що володіє сильною кі, нехай навіть і прихованою, має право навчитися її контролювати. По суті, ідея то була не нова, цією метою був рухомий і сам Сарідо на початку своїх легендарних мандрівок. Рімісуке, як єдиний його учень, просто успадкував початкову ідею майстра і навіть втілив її в життя, що правда трохи інакше, ніж спочатку замислювалося…
Кожен із 6 синів та 6 дочок Сарідо та Мефриди успадкував від свого батька певну частинку сили і розвинув її до позамежної майстерності. Здібності та навички їх були значно вище ніж у звичайних людей і відрізнялися вони один від одного як ліси і річки. З тих пір Вселенське Мистецтво було поділено на 12 напрямів, за кількістю дітей тієї високоповажної пари. Пізніше, коли, наприклад батькам, вони вирушили подорожувати Танфу, вони дали свої імена заснованим ними кланам. Так і з'явилися 12 Великих кланів Танфу, які одним своїм ім'ям вселяють повагу друзям і страх у ворогів. Звали ж їх Хагане, Сузукі, Кісуке, Тетсу, Мінакава, Такамі, Кітсуне, Ширакаба, Незумі, Танноджи, Кемурі та Адзукі. Але зараз не про те буде…
Після багатьох років, у 857-му році, інший чернець, вже прихильник поглядів Сарідо, що перебував тоді при дворі короля Тао Тетсу, що зійшов на престол відразу після смерті Ягури Хагане, розкритикував теорію про спадання кі від покоління до покоління Тейдзіна, ставлячи на приклад своїм висловлюванням того ж Ягуру та його супротивника Йомі Сузукі, що своєю битвою ледь не знищили весь Аламут та всі прилеглі до нього землі.
Насправді ж обидва вони були безперечно праві, але лише частково. Розподіл енергії від сильного предка до спадкоємців вірно присутній, так як у світі Танфу, повністю з кі створеному, все підпорядковується Єдиному Потоку — Рьошибі. З цього випливає те, що в кожному роді, що йде як від батька до сина, так і від матері до доньки, енергія розподіляється таким чином, що нерідко трапляються спади. Проте коли народжується могутнє дитя, чи то фізично чи духовно, вся накопичена століттями енергія синергується з душею новонародженого, перетворюючи його на якусь наднову зірку для роду та всього світу загалом. Таке трапляється не часто і дуже залежить від темпераменту і сили самої людини. Зазвичай між такими спалахами може пройти від кількох поколінь до половини тисячоліття, а може й більше…
Звичайно трапляються і винятки, як, наприклад, у тому ж клані Хагане — високоповажний тенші-кен Фуджісакі та його старший син Дзен. Але тут, мабуть, варто враховувати і дрімаючу силу гілки його мами, пані Лілі, а також неймовірну кі самого юнака, гідного спадкоємця першого короля Аламуту.
*****
