Сяє на небі вечірнім, безхмарним,
Зірка поодаль, одна серед всіх;
Сріблом космічним, світлом примарним,
Сяє вона зі сходу на сніг
Білий, холодний, жорстокий, кошмарний,
Той, що попелом землю тут вкрив;
Той, що туманить погляд янтарний,
Сніг, що стільки цьогоріч згубив...
