Не стримуй сльози, любий брате,
Як споглядаєшь неба синь,
Лани, діброви.., що здумали топтати
І гір зелених минулу величінь...
Не стримуй сльози, дай їм волю
За знову знищений народ;
З багаття, попелу та болю
Повстанем ми разом з негод!..
Ми не забудемо кривавий
Той вранішній чудовиськ схід,
Який приніс індюк безглавий...
Залишив знов багряний слід...
