Чайная роза - цветок начала лета
Вьюнки - искорки лета
Розовый пион
В ярких лучах июня
Белый клевер
Красный клевер 4
Цветущий психокарпус
Sunday, June 5, 2022
Saturday, June 4, 2022
Алекс риэ Вэй. Молния, породившая жизнь... | Алекс ріє Вей. Блискавка, що породила життя...
Старая бамбуковая кисточка для каллиграфии не один десяток лет смиренно исполняла свой долг. Потёртый вишнево-коричневый лакированный корпус со временем покрылся множеством мелких трещин, но всё ещё продолжал восхищать хозяина своей утончённой красотой и изящностью. Грациозно танцуя вдоль белоснежно-кремового полотна, она готовилась, как и сотни раз до этого, излить смольные чернильные реки, навечно оставив свой безымянный след на девственно-чистой бумаге.
Мужчина в чёрном атласном халате-кимоно, на кромках которого виднелась отделка белого цвета с причудливой вышивкой, напоминающей древнетанфускую письменность, сидел за низким столиком из жёлтого ореха, погрузившись в долгое и внимательное созерцание пустоты, широко раскинувшейся перед ним. Нет, это была не какая-то сверхъестественная субстанция похожая на густое чёрное ничто. Совсем даже напротив. Его синие словно безбрежные небеса глаза неотрывно глядели на цветущий летний сад, великолепный вид на который ему открывался всякий раз когда он приходил на широкую вытянутую веранду своего особняка.
На миниатюрном прямоугольном столике было совсем немного вещей, но даже так он сумел устроить лёгкий беспорядок. Листы плотной рисовой бумаги лежали так словно бы перед его приходом ими ещё успели поиграться детишки или буйный ветер, отголосок надвигающегося урагана. Несколько кистей, обычно лежавшие рядом друг с другом тоже были разбросаны вдоль всего стола. Это его особый порядок, что перманентно встречался на рабочем месте. Порядок, что властвовал над хаосом. Так ему было намного свободнее. Так он не чувствовал давления со стороны стопки пустых листков и заказчиков. Его душу, саму схожую то на бушующий грозовой вихрь, то на спокойный летний бриз, посещала радость вдохновения как раз в такие беззаботные минуты наслаждения умиротворяющей тишиной и спокойствием. Лёгкий беспорядок был лишь маленьким дополнением до расслабляющего пейзажа, творческая прихоть.
Мысли мужчины, затерявшиеся где-то у шелестящих изумрудных крон старых лип и каштанов, возвратил налетевший ветер, послушно возвещая протяжным свистом о пришедшей в его земли грозе. Она была и вправду особенная. Тяжелые, нависающие будто вторым небом, серо-чёрные как туманная ночь облака сверкали от края до края горизонта фиолетовыми плетями, беспокойно и хаотично танцующими дикие пляски вдоль всего видимого небосвода, попеременно ударяясь гулко и с грохотом о земли, что снова стали частью их необъятных и безмерных владений. Они могли запросто игнорировать людские законы. Для тех, кто живёт сначала самого первого вздоха планеты, человек был лишь назойливой неурядицей, однако всё же временной. Ведь с такими успехами, как людские народы, с присущей только их виду жаждой крови, уничтожают друг друга, природе вообще не надо было ничего делать. Она могла просто немного подождать... Для неё ведь несколько тысяч лет просто жалкий миг...
...Об этом он думал снова и снова, сколько бы не приходил сюда. Но всё же никак не мог вдоволь налюбоваться её удивительной красотой...
...Один резкий взмах кисти и лист навсегда запечатлел этот день и память о сопровождающем его треске зарниц. Следующий взмах последовал незамедлительно, но был уже более мягким и вымеренным. Остальные также не заставили себя долго ждать. Все они получились намного плавнее и спокойней, запомнив шум только что обрушевшегося ливня...
Наконец иероглиф был готов. Эмоции, что переполняли его беспокойное сердце утихли и можно было браться за работу, которую он так долго откладывал. За произведение, что стало отражением его собственной души.....
***
Старий бамбуковий пензлик для каліграфії не один десяток років смиренно виконував свій обов'язок. Потертий вишнево-коричневий лакований корпус з часом покрився безліччю дрібних тріщин, але все ще продовжував захоплювати господаря своєю красою та витонченістю. Граціозно танцюючи вздовж біло-кремового полотна, він готувався, як і сотні разів раніше, вилити смольні чорнильні річки, назавжди залишивши свій безіменний слід на незайманому папері.
Чоловік у чорному атласному халаті-кімоно, на кромках якого виднілося оздоблення білого кольору з химерною вишивкою, що нагадує давньотанфуську писемність, сидів за низьким столиком з жовтого горіха, занурившись у довге й уважне споглядання порожнечі, що широко розкинулася перед ним. Ні, це не була якась надприродна субстанція схожа на густе чорне ніщо. Зовсім навіть навпаки. Його сині ніби безмежні небеса очі невідривно дивилися на квітучий літній сад, чудовий вид на який йому відкривався щоразу, коли він приходив на широку витягнуту веранду свого будинку.
На мініатюрному прямокутному столику було зовсім небагато речей, але навіть так він зумів влаштувати легкий безлад. Листи щільного рисового паперу лежали так ніби перед його приходом ними ще встигли погратися дітлахи або буйний вітер, відлуння урагану, що швидко насувався. Кілька пензлів, які зазвичай лежали поруч один з одним, теж були розкидані вздовж усього столу. Це його особливий порядок, який перманентно зустрічався на робочому місці. Порядок, що панував над хаосом. Так йому було набагато вільніше. Так він не відчував тиску з боку стопки порожніх листків та замовників. Його душу, саму схожу то на бурхливий грозовий вихор, то на спокійний літній бриз, відвідувала радість натхнення якраз у такі безтурботні хвилини насолоди заспокійливою тишею. Легкий безлад був лише маленьким доповненням до розслабляючого пейзажу, творча забаганка.
Думки чоловіка, що загубилися десь у шелестящих смарагдових крон старих лип і каштанів, повернув вітер, що налетів, слухняно сповіщаючи протяжним свистом про грозу, що прийшла в його землі. Вона була і справді особлива. Тяжкі, нависаючі ніби другим небом, сіро-чорні як туманна ніч хмари виблискували від краю до краю горизонту фіолетовими батогами, що неспокійно і хаотично танцювали вздовж усього видимого небосхилу, поперемінно вдаряючись з гулом і грохотом по землі того краю, що знов став частиною їх неосяжних і безмірних володінь. Вони могли легко ігнорувати людські закони. Для тих, хто живе спочатку найпершого зітхання планети, людина була лише настирливим негараздом, проте все ж таки тимчасовим. Адже з такими успіхами, як людські народи, з властивою лише їхньому виду жагою крові, знищують один одного, природі взагалі не треба було нічого робити. Вона могла просто трохи почекати... Адже для неї кілька тисяч років просто жалюгідна мить...
...Про це він думав знову і знову, скільки б не приходив сюди. Але все ж таки ніяк не міг вдосталь намилуватися її дивовижною красою.
...Один різкий помах пензля і лист назавжди зафіксував цей день і пам'ять про тріск блискавиць, що супроводжували його. Наступний помах пішов негайно, але був уже м'якшим і більш зваженим. Інші також не змусили себе довго чекати. Всі вони вийшли набагато плавніше і спокійніше, запам'ятавши шум зливи, що щойно обрушилася.
Нарешті, ієрогліф був готовий. Емоції, що переповнювали його неспокійне серце, затихли і можна було братися за роботу, яку він так довго відкладав. За твір, що стало відображенням його власної душі.....
Песнь, пронзающая века...
В черном мире средь пустоты
И туманных снов...
Мне послышались шаги,
Нежность твоих слов...
В густом мраке моя душа
Затаилась - ждёт...
Путь сей избран для меня,
Смерть других пожрёт...
В небесах луна зажглась
Багровыих огней,
Судьба мира заждалась
В вихре злых теней...
...И вернёмся снова мы с тобой
Из глубины веков,
Искры света, звёзд блестящий рой,
Лязг стальных оков;
И развею я всю печаль,
Мир в красках зацветёт,
Сотру с неба серую вуаль
Взгляд к солнцу снизойдёт!..
...Продолжим вечныий полёт...
...И взор падёт вдаль...
Лурах
Вышел свет из тени леса,
Лишь едва развеяв марь,
Тень ползёт, идёт завеса
К трону, где высится царь;
Запах хвои, мшиста свежесть,
Треск ветвей увязших здесь,
Голосов скитальных скрежет,
Песнь дриад, воронья весть;
Каждый шаг встречает шорох,
Людской топот - гул коня,
Каждый вздох и листьев ворох,
Словно леших болтовня;
Здесь живут старинны тропы,
Будто змеи на лугах,
Направляя чужды стопы
Прямиком, на всех порах,
В место где живут лишь Боги
В сердце леса, где был я,
Где сойдутся все дороги,
К грани жизни, небытья...
Friday, June 3, 2022
«Жемчужины Моей Души. Том 2» published in Google Books!!!
Наконец-то второй том Жемчужин Моей Души опубликован в Google Books! Вы не представляете, как я долго ждал этого!.. Теперь же вам абсолютно бесплатно доступны ещё 13 моих сборников поэзии! На страницах книги можна увидеть сборники как совсем новые, так и старенькие типа «Я Воспеваю Жизнь» (но поверьте, от этого они не менее актуальны).
Мои постоянные читатели хорошо знают мой стиль и то, что я часто сочитаю вместе разные жанры и стили. Любование уходящим мгновеньем, в лучших традициях любимой мне японской поэзии, неотрывно от пейзажной лирики, восторженных любовных воспеваниях красоты земной и духовной и готики, что пробирает своей атмосферной философской мрачностью.
Для тех, кто ещё меня не знает, серия книг «Жемчужины Моей Души» отличная возможность познакомиться с моим творчеством за целых 13 лет. Большая часть произведений, написанных в период с далекого и судьбоносного для меня 2009 и по 2022, уже есть на страницах двух томов Жемчужин.
Данная книга является уже второй частью из этой серии. Сейчас я продолжаю активно работать над третьей, завершающей книгой. В неё и войдёт новая часть Дзена, Микото, Рюген и кое-что ещё;))
Ну, а пока что вы можете насладиться уже изданными книгами!
Уверен, что они не оставят никого равнодушным.
Вы можете их прочитать на нашем новым сайте:
Как всегда ваш Дзен Хагане!..
***
Нарешті другий том Перлин Моєї Душі (видана як «Жемчужины Моей Души») опубліковано в Google Books! Ви не уявляєте, як я довго чекав цього!.. Тепер вам абсолютно безкоштовно доступні ще 13 моїх збірок поезії! На сторінках книги можна побачити збірки як зовсім нові, так і старі типу «Я Оспівую Життя» (видана як «Я Воспеваю Жизнь») (але повірте, від цього вони не менш актуальні).
Мої постійні читачі добре знають мій стиль і те, що я часто поєдную разом різні жанри та стилі. Любовування миттю, що минає, у кращих традиціях улюбленої мені японської поезії, невідривно від пейзажної лірики, захоплених любовних оспівуваннях краси земної і духовної і готики, що пробирає своєю атмосферною філософською похмурістю.
Для тих, хто ще мене не знає, серія книг «Перлини Моєї Душі» чудова нагода познайомитися з моєю творчістю за цілих 13 років. Більшість творів, написаних у період з далекого і доленосного для мене 2009 та 2022, вже є на сторінках двох томів Перлин.
Ця книга є вже другою частиною цієї серії. Зараз я продовжую активно працювати над третьою книжкою, що завершує даний цикл видань. До неї і увійде нова частина Дзена, Мікото, Рюген і ще дещо цікавеньке;))
Ну а поки що ви можете насолодитися вже виданими книгами!
Впевнений, що вони не залишать нікого байдужим.
Ви можете їх прочитати на нашому новому сайті:
Як завжди ваш Дзен Хагане!
***
Finally, the second volume of Pearls of My Soul (published as «Жемчужины Моей Души») is published in Google Books! You have no idea how long I've been waiting for this!.. Now 13 more of my poetry collections are available to you absolutely free of charge! On the pages of the book, you can see collections of both completely new and old ones like “I Sing of Life” (but believe me, this makes them no less relevant).
My regular readers are well aware of my style and that I often mix different genres and styles together. Admiring the passing moment, in the best traditions of my favorite Japanese poetry, is inseparable from the landscape lyrics, enthusiastic love chanting of the beauty of earthly and spiritual and Gothic, which permeates with its atmospheric philosophical gloominess.
For those who don't know me yet, the Pearls of My Soul book series is a great opportunity to get acquainted with my work for 13 whole years. Most of the works written between the distant and fateful for me 2009 and 2022 are already on the pages of two volumes of Pearls.
This book is the second part of this series. Now I continue to actively work on the third and final book. It will include a new part of Dzen, Mikoto, Ryugen and what else;))
In the meantime, you can enjoy already published books!
I am sure that they will not leave anyone indifferent.
You can read them on our new website:
As always your Dzen Hagane!..
Thursday, June 2, 2022
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
Wednesday, June 1, 2022
Монах Шишимицу. О завышенных ожиданиях... | Чернець Шишіміцу. Про завищені очікування... | Monk Shishimitsu. About inflated expectations ...
Монах Шишимицу. О завышенных ожиданиях...
Ожидая чего-то слишком сильно, человек рискует познать опреденённую долю разочарования, когда наконец достигнет желаемого.
Именно таковое случилось со мной в первые минуты пребывания на землях священного Ксеноса. Край, к которому я так усердно стремился оказался далеко не раем на земле. Едва я покинул старую, насквозь пропахшую тухлой рыбой, шхуну, как ко мне подошли и даже заговорили местные жители! Однако когда это случается, то надеешься, что встретит тебя по прибытию симпатичная молоденькая девчушка в коротенькой юбочке и с милым личиком, кокетливо манящая за собой, а не какой-то плешивый старик, глава некой окультной секты, с которым зацепишься ещё и на долгую дискуссию о Боге, Пути, сущности души и истинного предназначения человека... Мда, слегка не то, что я себе там нафантазировал... Ну да и ладно, Рёшиба с ним!..
***
Чернець Шишіміцу. Про завищені очікування...
Якщо ти очікуєш чогось дуже сильно, то ризикуєш пізнати певну частку розчарування, коли нарешті досягнеш бажаного.
Саме так сталося зі мною в перші хвилини перебування на землях священного Ксеноса. Край, до якого я так старанно прагнув дістатися, виявився далеко не раєм на землі. Щойно я покинув стару, наскрізь пропахлу тухлою рибою, шхуну, як до мене підійшли і навіть заговорили місцеві жителі! Однак коли це трапляється, то сподіваєшся, що зустріне тебе після прибуття симпатична молоденька дівчина в коротенькій спідничці і з милим личком та кокетливо поманить за собою, а не якийсь плешивий старий, голова якоїсь окультної секти, з яким зачепишся ще й на довгу дискусію про Бога, Шлях, сутность душі та істинне призначення людини... Ох, це трохи не те, що я собі там нафантазував... Ну та й гаразд, Рьошиба з ним!
***
Monk Shishimitsu. About inflated expectations ...
If you expect something very much, you run the risk of experiencing some frustration when you finally achieve what you want.
This is exactly what happened to me in the first minutes of my stay on the lands of the holy Xenos. The land I so diligently sought to reach was far from being a paradise on earth. As soon as I left the old schooner, which smelled of rotten fish, the locals approached me and even spoke! However, when this happens, you hope that on arrival you will be greeted by a pretty young girl in a short skirt and with a cute face and coquettishly beckoned to follow herself, not some bald old man, the head of some occult sect, with whom you will get involved in a long discussion about God, The Way, the essence of the soul and the true purpose of human ... Oh, it's not something I fantasized about there ... Well, all right, Ryoshiba with him!..
Subscribe to:
Posts (Atom)